Влодава – місто трьох культур. Є церква, церква та синагога.
Влодава – місто-повіант, розташоване на горбі Влодава, там, де річка Влодавка впадає в річку Буг. Зі сходу кордон Влодави є кордоном Польської держави на Бузі.
ІСТОРІЯ
Походження Влодава невідомо. У ранньому середньовіччі тут, ймовірно, тут був оплот, що належав до мережі замку Редскін. Вперше Володава запам’ятається російським літописцем у Галицько-Волинському літописі через перебування тут царя Даниїла, який приїхав сюди зі своїм сином після татарської навали у 1241 р. У 1446–1447 рр. Прикордонні райони з Влодава були включені до складу Великого князівства Литовського , і кордон між Короною та Литвою пролягав у цій місцевості вздовж річки Влодавка. Доля поселення вирішила події 1475 року. Того ж року князі Михал та Олександр Сангушко захопили маєток Вловави шляхом обміну з королем Казимиром Ягеллоньчиком. З того часу Володава стала резиденцією сім’ї Сангушкових протягом більше ста років. Поруч із твердинею у Влодаві Сангушко збудував дерев’яний замок і опікувався економічним розвитком поселення. У 16 столітті принц Сангушко став власником маєтку Влодава, завдяки якому Влодава отримала громадянські права близько 1534 року, підтверджені в 1540 році. Він став конкурентоспроможним центром для Влодовки Орхової з іншого боку, яка належала родині Крупських. Євреї, які приїхали до міста і оселилися в ньому, активізували торгівлю та сплав товарів по річках Буг та Вісла. 16 століття сприяло розвитку міста. Наприкінці 16 століття Анджей Лещинський, Брестсько-Куявський воєвода та протестант став власником Влодави. Владова незабаром стала сильним центром протестантизму. Уряди Лещинського сприяли динамічному розвитку міста. Невірні, що оселилися тут з Богемії, Моравії та Сілезії, що сприяли інтенсивному розвитку ремесел. Поразки припали на Володаву в 17 столітті, коли її було знищено козацько-татарською армією Богдана Хмельницького та Тучай-Бежа, а пізніше шведами. У 17 столітті маєток Владиви перейшов у власність Рафала Лещинського, батька пізніше польського короля Станіслава Лещинського. Як затятий католик, він закрив кальвіністську церкву та школу, спорудив нові споруди. У борг він продав Włoda власнику сусідньої Ружанки, Людвіку Костянтину Поцейю. Поцей привіз павлинів до Володави з монастиря Ясна Гура, збудував для них монастир, пообіцяв побудувати чудовий храм. Його плани були перервані війнами. Наступник Костянтина Людвіка, Антоні Поцей, через величезні борги змушений був продати Влодава в литовську скарбницю Єжи Флеммінга, який був заможним чоловіком і добрим господарем. Шлюбом своєї дочки Ізабели з князем Адамом Чарторийським Влодава перейшов до рук Чарторийських, а потім родини Замойських. Падіння Речі Посполитої закрило перспективи розвитку цього міста річки Буг. У середині ХІХ століття воно перестало бути приватним містом, перейшло у власність царського уряду.
В даний час у Влодава є близько 15 000 жителів. Він є резиденцією повітів, муніципальних органів влади та влади громади Влодава. Багатонаціональне, багатоконфесійне та полікультурне минуле Володави має величезний вплив на форму сучасного культурного життя міста та регіону.
ВІДПОВІДЬ:
Церква Святий Людвіка споруджена в 1739–1780 роках з фундаменту Людвіка та Антонія Поцейя, Флемінга та Чарторийського за задумом архітектора Павела Фонтана. Під храмом знаходяться похоронні склепіння ченців, Антонія Поцея та останніх власників міста – родини Замойських. Інтер’єр костелу прикрашений пізньобароковим поліхромом 17 століття, який вважається роботою художників-павлин: братів Антоні та Войцеха Добзаньєцьких з Ясни Гори та Гавриїла Слов’янського. Поліхром, виконаний за допомогою техніки al fresco, представляє, серед іншого, низку сцен із життя св. Луї, сцени з Нового Завіту, ілюзіоністські вівтарі та купол та інші архітектурні елементи головного вівтаря, є зображення Богоматері Ченстоховської у срібній сукні.
Монастир Паулінув – побудований у 1711–1717 рр. За проектом архітектора Юзефа Піола. На фасаді встановлена дошка, що вшановує пам’ять засновника Людвіка Поцейя. Поруч із монастирем розташована господарська будівля (монастирська кухня), побудована на межі річки Буг у середині с 18 ст. Цей пізньо-бароковий кам’яний підвальний будинок був перетворений на квартири після розпуску замовлення в 1864 році. На зовнішній стороні церковного паркану є статуя св. Іоанна Непомука з 18 століття
Православна церква св Різдва Пресвятої Богородиці – побудований у 1893–95–1842 роках у візантійсько-класицистичному стилі на плані грецького хреста з вежею та трьома апсидами. Всередині знаходиться класицистський поліхром з 1842 року та іконостас з 1843 року з іконами 17 та 18 століть. Церква розташована на краю витоку річки Буг.
Комплекс синагоги: Велика синагога, Маленька синагога, Покахальний дім. В даний час Музей Озерного району Цечин-Влодавське.
- ВЕЛИКА СИНАГОГА, побудована в стилі пізнього бароко, на місці дерев’яного храму в 1764–1774 роках, частково від фундаменту Чарторийських. Це прямокутна споруда, з квадратною чоловічою кімнатою з двома одноповерховими жіночими галереями вздовж боків. У передніх кутах є пара двоярусних альтанок і прямокутний тамбур між ними. Єдиний збережений елемент чоловічої кімнати – це необароковий, ліпний та багатограмовий поліхромний вівтарний шафа (Арон Кодеш) з 1936 року.
- МАЛКА СИНАГОГА, побудована наприкінці 18 ст. Він служив двом цілям, це був дім молитви, а також місце вивчення Тори та релігійних книг. Настінні картини чоловічої кімнати 1930-х років представляють фігури тварин, інструменти, знаки зодіаку, а також тексти молитов та псалмів. Від оригінального обладнання Будинку молитви збереглися лише дерев’яні рамки книжкових шаф талмудиків. Вівтар та шафа біма були знищені.
- ПОКАХАЛЬНИЙ ДІМ з 1928 року, побудований Мордехай-Мотл Бігман. Будівля виконувала адміністративну функцію єврейської громади, в ній розміщувалася єврейська бібліотека.
Чотирикутник – унікальний зразок кіосків та м’ясних будинків періоду бароко, розташованих у центрі ринку. Побудований на квадратному плані, з просторим внутрішнім подвір’ям, до якого ведуть дві вхідні ворота.
Датчик води на Бузі – у Влодавах рівень вимірювання води на Бугу вимірюється на Польському радіо. Кожен може прочитати рівень води та зайти до туристично-інформаційного пункту на вул. Ринок 4, де він отримає сертифікат, що підтверджує вимірювання.
Стаття надходить з порталу: http://www.turystyka-pojezierze.pl/
